All-on-4

Показання для проведення процедури:

• відсутність всіх зубів у пацієнта;
• рухливі і хворі зуби, які підлягають обов’язковому видаленню.

Для застосування даного виду імплантації необхідна наявність у людини достатньої кількості кісткової тканини, легкий або середній ступінь її резорбції та достатній об’єм: по довжині  – не менше 5 мм, а по висоті – не менше 10 мм на верхній щелепі і 8 мм на нижній. У разі невідповідності стану щелепи пацієнта зазначеним вимогам – метод не застосовується.

Технологія імплантації all-on-4 полягає в використанні чотирьох дентальних імплантатів, два з яких розташовуються вертикально у фронтальному відділі кісткової тканини, тобто в передній частині щелепи, а два – під кутом до 45 ° в бічному, або дистальному відділі.

Про All-on-4

Для цієї технології використовується  мультиюніт абатмент. Його особлива конструкція дозволяє фіксувати протез прямо, оскільки самі дистальні імплантати кріпляться до кісток під кутом, і в такій ситуації закріпити штучну щелепу було б просто неможливо.

Протокол all-on-4 відноситься до одноетапної імплантації, так як після встановлення імплантатів, до них негайно або на протязі трьох днів після імплантації кріпиться незнімний протез з акрилу.

Починається процес протезування з комп’ютерної томографії, в результаті якої отримують тривимірні знімки щелепної системи. На основі цього хірург-стоматолог отримує інформацію:

• про якість кісткової тканини і її доступної кількості;  
• про розташування коренів зубів, що залишилися;
• про стан тканин пародонту.

Комп'ютерна томографія

Комп’ютерна томографія також дозволяє зрозуміти, де знаходяться нервові закінчення і носові пазухи на верхній щелепі – все це буде враховано при плануванні імплантації. Для точного позиціонування вже на етапі встановлення імплантатів лікарі застосовують індивідуальні для кожного пацієнта хірургічні шаблони, створені в процесі 3D-візуалізації щелепи.

Похила установка дозволяє фіксувати імплантати в обхід нервів і гайморових пазух в більш щільних відділах щелепи, а значить, і домагатися більш надійного їх кріплення. Крім того, збільшується площа з’єднання імплантатів з кістковою тканиною, що також позитивно позначається на міцності кріплення, розподілі тиску при жуванні і дає можливість створювати надійну опору для швидкої фіксації самого протеза.